Національно-визвольне польське повстання погнало переляканого пана Енгельгардта з Вільна до Петербурга.
1831 року в складі поміщицької челяді сімнадцятирічний Шевченко приїздить до імперської столиці.
Тут, замість продовження науки у справжніх художників, як це було у Вільні та Варшаві, та щоб згодом мати зиск на художніх творах (серед дворянства було модою мати своїх «покоєвих художників»), пан законтрактував його 1832 р і то насправді лише після «невідступного прохання» Шевченка, на чотири роки до цехового маляра Ширяєва — людини такої жорстокої, що самою своєю появою завдавав жаху своїм учням.
Все ж таки й тут Тарас не зовсім був відірваний від художньої роботи: Ширяєв мав підряд на малярську роботу у Великому Театрі, який тоді реставрував відомий архітектор А. К. Кавос. «Для всех орнаментов и арабесков, украшающих плафон Большого театра, рисунки были сделаны им (Шевченком) по указаниям архитектора Кавоса», — читаємо ми в оповіданні Т. Шевченка «Художник». Отож 1836 року майбутній поет у складі артілі Ширяєва розписує театр у Петербурзі.
Звісно, що така праця не могла задовольнити Шевченка. Він шукав, що б могло йому замінити малювання з гіпсів, до котрих він звик у своїх перших двох учителів. Не маючи нічого іншого, Тарас почав виходити з дому раніше, ніж треба було йти на роботу, і заходив у Літній сад, де було багато статуй, та замальовував їх. Це робилося ще до схід сонця, тому він міг створювати лише їх нариси, бо тіні накладати було неможливо. А ще Шевченко мав змогу час від часу відвідувати Ермітаж.
Улітку 1836 року під час одного з петербурзьких нічних рисувальних сеансів у Літньому саду Шевченка застав за змальовуванням чергову статуї його земляк, учень Академії мистецтв, маляр І. М. Сошенко. Він зацікавився його роботою і взяв дуже близько до серця гірку Тарасову долю.
Завдяки клопотанням Сошенка Ширяєв відпустив Шевченка на місяць для вдосконалення в малярстві. Цей дозвіл дав Тарасові змогу відвідувати класи Петербурзької Академії мистецтв у позаурочний час. У 1836 р. молодий художник виконав малюнок за темою, яка була оголошена для конкурсу на одержання золотої медалі. Тоді ж з ініціативи І. Сошенка та В. Григоровича (конференц-секретаря Академії) Шевченку було дозволено відвідувати навчальні класи Товариства заохочення художників.
Сошенко познайомив Тараса зі своїми близькими друзями, учнями Академії мистецтв А. Мокрицьким, П. Петровським, Г. Михайловим, О. Венеціановим, В. Жуковським, з могутнім конференц-секретарем Академії Мистецтв В. Григоровичем та ще з деякими поважними особами. Усі вони зацікавилися долею талановитого кріпака і вирішили насамперед ужити всіх заходів, щоб визволити його з кріпацтва. Завдяки А. Мокрицькому Шевченко ще до визволення з кріпацтва познайомився з кумиром тодішнього артистичного світу в Росії Карлом Брюлловим і неодноразово бував у нього в майстерні.
Позитивний вплив на молодого художника мала дружба з Євгеном Гребінкою, який не лише допомагав юнакові матеріально, а й знайомив з літераторами столиці. У ці ж роки Шевченко наполегливо опановував і поетичну майстерність. Із численних спроб пера цього періоду до нас дійшла тільки балада «Причинна».
У лютому 1837 року Товариство заохочення художників дозволило Тарасові (неофіційно) відвідувати навчальні класи.
Навесні 1837 року К. Брюллов зайнявся справою викупу Шевченка з кріпацтва, залучивши до цього В. Жуковського, якому сподобалися вірші молодого поета. У квітні 1837 року Брюллов створює портрет Жуковського. За допомогою графа М. Вієльгорського був влаштований приватний аукціон, на якому цей портрет був розіграний у лотереї за 2500 карбованців. На той час ця сума була еквівалентна 45 кілограмам чистого срібла. Ця видатна подія в житті майбутнього митця сталася 22 квітня 1838 р., коли після усіляких неприємних розмов з паном, нарешті справа закінчилася тим, що Венеціанов домігся згоди пана дати Шевченкові «відпускну» за ці гроші. Так було викуплено Тараса Шевченка з кріпацтва. 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова йому була вручена Жуковським відпускна.
Немає коментарів:
Дописати коментар